Зцілення сім’ї
Сім’я, побудована за Божими принципами, є здоровою. Але часто буває, що хтось із членів сім’ї не виконує своїх обов’язків і тоді — це хворий член, і сім’я також стає хворою. А найбільша хвороба сім’ї - коли хтось із її членів знаходиться в залежності. Ви не зловживаєте алкоголем, але звикли пропадати на работі, нехтуючи своїми сімейними обов"язками? Часто спалахуєте гнівом, а потім шкодуєте через це? Тоді дана стаття для вас!
Християнські психологи, спостерігаючи за сім’ями, поділили їх на здорові і нездорові, або дисфункціональні.
Яка сім’я є здоровою? Це сім’я, що побудована за Божими принципами. Відповідно до них, кожний із членів сім’ї має свій обов’язок. Чоловік - голова жінці, він відповідає за все, що коїться в сім’ї (1 Кор. 11:3), чоловік — це також тато, забезпечував сім’ї, священик в домі. Про жінку можна сказати, що вона - помічниця, мама і господиня (Єф. 5:24—25); і коли вона виконує всі ці функції, то вона є здоровим членом сім’ї. А коли при цьому і діти слухають своїх батьків (Кол. 3:20) - тоді сім’я здорова.
Але часто буває, що хтось із членів сім’ї не виконує своїх обов’язків і тоді — це хворий член, і сім’я також стає хворою.
Найбільша хвороба сім’ї, коли хтось із її членів знаходиться в залежності. Коли чоловік стає залежним, то він хворий у своїй сім’ї, тому що він не думає про виконання своїх обов’язків, а думає тільки про вирішення своєї проблеми.
Головною проблемою хворої сім’ї є те, що центром стає хворий член родини. Залежність інших членів сім’ї від цього центрального залежного називається співзалежністю. На першому колі цієї залежності завжди знаходиться жінка, на другому — діти. В такій сім’ї порушуються всі Божі принципи.
Батьки, треба запам’ятати, що діти не належать нам, вони належать Богові. Він дав нам їх на короткий час, і за цей час ми повинні навчити їх, як жити в суспільстві, наблизити їх до Бога і зробити все для того, щоб вони особисто пізнали Господа і служили Йому. В сім’ї повинні забезпечуватися основні потреби людини, а до основних потреб відноситься, по-перше, безумовна любов.
Бог вибрав Авраама для того, щоб він передав своїм дітям любов до Бога. Це найперший обов’язок батьків. Діти сприймають Бога, дивлячись на своїх батьків. А яке уявлення у дітей про Бога в нездоровій сім’ї? У хворій сім’ї дитина бачить, що її потреби нікому не цікаві, тато не звертає на неї уваги, обіцяне не виконує, задовольняє тільки свої потреби.
Ми кажемо: «Отче наш...», бо це наш Небесний Батько, але якщо земний батько пообіцяв і не виконав, то у дитини формується така ж сама думка і про Бога. Коли тато говорить неправду, дитина не може повірити в те, що все сказане Богом — правда.
Друге. Кожна людина потребує безпеки. Вона повинна відчувати, що те місце, де вона знаходиться, є безпечним. Таким місцем є нормальна Божа сім’я, і основою безпеки дітей є присутність батьків. Коли мати покладе немовля, відійде і довго не буде підходити до нього, то дитина почне плакати. І щойно мати підійшла, дитина затихає, бо маля розуміє — мати поруч.
Третє. Людина потребує підбадьорення, схвалення, відчуття, що її цінують. Батькам варто частіше говорити лагідні слова своїм дытям, відмічати навіть невеликі їх досягнення і не бути надто суворими чи байдужими.
Четверте. Людині потрібно мати мету життя і бути впевненій у майбутньому. Ця потреба може бути задоволена тільки через близькі особисті відношення з Богом. І ціль сім’ї — навчитися правильно будувати взаємини з Богом, довірятися Йому і всі свої проблеми складати до ніг Ісуса Христа.
Всі ми знаємо, що залежність буває не тільки від наркотика чи горілки. Звичка, що керує нами, є залежністю.
Наприклад, хтось з батьків може не бути алкоголіком, але бути трудоголіком. Трудоголік — це погано, тому що все життя такого тата чи мами крутиться навколо роботи. Тоді важко щось спланувати, все залежить від того, як складеться ситуація на роботі. Та ж сама схема: тато крутиться біля роботи, жінка — біля тата, а діти — як прийдеться. Це та сама залежність.
Є ще залежність, наприклад, від їжі. І не треба згадувати гени чи обставини. Кожний алкоголік може сказати, що і батько його, і дід пили, тому і я буду алкоголіком. Ми такого в члени церкви не приймаємо. Але чому, якщо людина не стримує себе в їжі, то про це ми нічого не кажемо? Адже це така сама гріховна нестриманість і залежність.
Ще приклад: деякі жінки дуже емоційні і кожний день кричать, маючи різні причини. Це теж стає залежністю.
Написано в Слові, що роздратування, гнів — це гріх. «Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:21). Тобто, ми знаємо, що це гріх, але якщо ми з ним не боремося, то він заволодіває нами. Іуда теж не відразу дійшов до того, щоб продати Христа, але він постійно робив інший гріх, і чим це закінчилось, ми також знаємо. Якщо ми починаємо кричати і знаємо, що цього не можна робити, але продовжуємо, не пробуючи боротися — це також залежність. 1 таких залежностей є багато, їх обов’язково треба бачити.
Центром у хворій сім’ї є залежний, є проблема, навколо якої крутиться центральний залежний, всі інші — співзалежні і крутяться навколо нього.
Існує ознака хвороби — замовчування. Алкоголік тільки на сьомому році визнає свій стан, а до того сім’я замовчує проблему. А тому, після стількох років перебування в проблемі, важко повернутися в нормальний стан, і тільки Бог може звільнити таку людину. Ще приклад: якщо мати звикла кричати і це продовжується роками, то дуже важко змінитися, але це робити необхідно. Для того, щоб позбавитися залежності, треба щось робити!
Ще одна ознака — емоційний розлад сім’ї. І таких ознак багато.
Моя ціль сьогодні — розповісти, як важливо, щоб ми не допускали залежностей.
Коли ми прийшли до Бога, і Він нас очистив, то наступний крок - звільнення від неправильних звичок. Головна боротьба — це боротьба із самим собою, своїми звичками.
Щоб звільнитися від залежності, перш за все, потрібно визнати, що вона в нас є. Ми звикли сповідувати: я вірю, що моя жінка зміниться; я вірю, що мої діти колись прийдуть до Господа. «І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх» (1 кн. Сам. 3:13). Ілля нібито говорив своїм дітям, чого не можна робити, але функція батька полягає не тільки в правильних словах. Наприклад, для того, щоб керувати конем, на нього надягають вуздечку. Батько повинен робити так, щоб змусити дитину підкоритися його волі.
І коли хвороба трапляється в сім’ї, ми не тільки повинні мати позитивне сповідання, але виховувати своїх дітей і працювати над собою. Коли ми не визнаємо, що маємо залежність і гріх, то не отримаємо звільнення. Без правильного діагнозу лікування не дасть жодного результату. А потім вже просити у Бога сили, щоб перемогти свою залежність. Тільки тоді, коли ви визнали і покаялись, церква, лідер домашньої групи можуть вам допомогти. Коли ви боретесь, — тоді можна перемогти, але коли всі борються, а ти нічого не робиш, чекаєш, то результату не буде. Доброго не буде, якщо ми зі свого життя не викинемо те, що не угодно Господу.
Слово Боже каже, що той, хто переміг себе, більше того, хто завоював місто. Це дуже важка боротьба. А якщо ми не будемо боротися, то ми не зможемо стати світлом для світу, стати світлом для наших дітей: адже наші діти, дивлячись на нашу поведінку, повинні ставати дітьми Божими. Тому я прошу усіх вас посилювати цю боротьбу з кожним роком. Пам’ятайте, що для перемоги нам дається сила Духа Святого, і ми не одні в цій боротьбі.
Віктор Шевчук,
служить церкви "Християнська надія",
декан семінарії "Благодать та істина"